понеділок, 24 березня 2014 р.

Славиться талантами земля Олевщини

(З досвіду роботи літературного клубу "Джерела духовності" діючого при ЦРБ)
          Поліська   земля… Це справжнє джерело натхнення для письменників, поетів, художників. Тут  черпали  свою наснагу  відомі прозаїки і поети, залишивши в слові  неповторну красу Полісся. Свого часу на Олевщині  побували Максим Рильський, Андрій Малишко, Платон Воронько, її відвідували Анатолій Шиян, Михайло Рубашов,Олексій Опанасюк,  Валентин Грабовський, Михайло Пасічник, Святослав  Васильчук,  жили і працювали Ольга Пилипчук, Микола Курильчук, Галина Іваненко, Василь Струтинський та багато інших.  Ніби веснами, молодіє талантами  і нині Олевська земля. 
Щоденно,  перегортаючи  періодичні видання,  на сторінках  зустрічаєш вірші молодих поетів-початківців нашого краю і задумуєшся над тим, а чому б не створити клуб за інтересами чи любительське об’єднання для поетів, прозаїків,для талановитих людей нашого краю.

пʼятниця, 7 березня 2014 р.

Зі святом весни



Шевченкові слова добра й любові, як слово батьківське в душі ми збережем


Під такою назвою 5 березня в читальному залі Олевської  районної бібліотеки відбувся тематичний вечір, на якому були присутні вчителі та учні ПТУ №10.
 200 років від дня народження Т.Г. Шевченка ми відзначаємо у ці дні, але сьогодні, у такий складний для нашої країни час, його твори як ніколи актуальні. Кожна нація має своїх титанів. Таким нескореним Прометеєм для нас був, є і завжди буде Т. Шевченко, бо він поклав своє життя на вівтар служіння народові. Як поет і художник Шевченко глибоко національний. Але його пов’язує дружба з творцями інших національностей росіянами, білорусами, поляками , литовцями, грузинами, казахами. Напевно,  завдяки йому український націоналізм завжди був гуманістичним. Це особливо треба пам’ятати, коли у наш тривожний час глобалізму над людством висить загроза нищенню етносів і їхніх культур. Шевченко говорив не від імені народу, а устами народу. Таке надається геніям.

субота, 1 березня 2014 р.

Шлях до Кобзаря

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля,
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.
                                  Василь Симоненко