Бібліовіконце Олевщини

(З досвіду роботи літературного клубу "Джерела духовності" діючого при ЦРБ)           Поліська   земля… Це справжнє джерело натхнення для письменників, поетів, художників. Тут  черпали  свою наснагу  відомі прозаїки і поети, залишивши в слові  неповторну красу Полісся. Свого часу на Олевщині  побували Максим Рильський, Андрій Малишко, Платон Воронько, її відвідували Анатолій Шиян, Михайло Рубашов,Олексій Опанасюк,  Валентин Грабовський, Михайло Пасічник, Святослав  Васильчук,  жили і працювали Ольга Пилипчук, Микола Курильчук, Галина Іваненко, Василь Струтинський та багато інших.  Ніби веснами, молодіє талантами  і нині Олевська земля.  Щоденно,  перегортаючи  періодичні видання,  на сторінках  зустрічаєш вірші молодих поетів-початківців нашого краю і задумуєшся над тим, а чому б не створити клуб за інтересами чи любительське об’єднання для поетів, прозаїків,для талановитих людей нашого краю.

Під такою назвою 5 березня в читальному залі Олевської  районної бібліотеки відбувся тематичний вечір, на якому були присутні вчителі та учні ПТУ №10.   200 років від дня народження Т.Г. Шевченка ми відзначаємо у ці дні, але сьогодні, у такий складний для нашої країни час, його твори як ніколи актуальні. Кожна нація має своїх титанів. Таким нескореним Прометеєм для нас був, є і завжди буде Т. Шевченко, бо він поклав своє життя на вівтар служіння народові. Як поет і художник Шевченко глибоко національний. Але його пов’ язує дружба з творцями інших національностей – росіянами , білорусами, поляками , литовцями, грузинами, казахами. Напевно,  завдяки йому український націоналізм завжди був гуманістичним. Це особливо треба пам’ятати , коли у наш тривожний час глобалізму над людством висить загроза нищенню етносів і їхніх культур. Шевченко говорив не від імені народу, а устами народу. Таке надається геніям.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, І голос твій нам душі окриля, Встає в новій красі, забувши лихоліття, Твоя, Тарасе, звільнена земля. У росяні вінки заплетені суцвіття До ніг тобі, титане, кладемо. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття Тебе своїм сучасником звемо.                                   Василь Симоненко