Чорнобиль - наша печаль і скорбота
Година пам’яті до Дня Чорнобильської трагедії Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті Чорнобильська катастрофа. 27 років пройшло з тих пір. 27 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси. І 27 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає, не на добро це, не на життя. Горем і болем увійшов 27 років тому в наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на «до» і «після» Пізно вночі, коли й сама весна притихла від колискової синьоокого Полісся, заревом вирвався з обіймів пітьми вогонь, що світився зовсім неприродно. Сповиту материнськими обіймами тишу пройняв вибух . Неначе збулись пророчі слова святого Івана Богослова, наведені у кінці Вічної Книги: «… велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. А ймення зорі тій Полин…» Першими жертвами катастрофи стали атомники й пожежники, які були у той час на змінах. Тяжка праця й подвиг, горе й звитяга – все змішалось у пекельному вогні ядерної стихії.