Бібліовіконце Олевщини

  Кожну третю суботу травня все європейське співтовариство відзначає День Європи. Цей день став символом нового початку, вільного та успішного шляху. В Україні це свято було встановлено у 2003 році. Наша країна – єдина держава не член ЄС, у якій на державному рівні відзначається День Європи.

  Із приходом весни оживає природа, повертаються з далеких країв птахи, зодягаються в зелень ліси і діброви. І саме весною приходить в нашу оселю найголовніше свято християн – Пасха, або Великдень.   Це свято на честь Воскресіння Ісуса Христа, тобто перемоги добра над злом і світла на пітьмою, життя над смертю. До Великодня готувалися дуже ретельно. Найважливішою справою було випікання святкових пасок та розписування писанок – неодмінних атрибутів цього свята. Крім того, до свята готували різні прикраси у своїй оселі. 

Поезія – це   од н е з найбільш геніальних досягнень людства. Висловлювати свої почуття у віршованій   формі, відображеній у римі, своє світовідчуття, мріяти про майбутнє і згадувати минуле, одночасно звертаючись до мільйонів і залишаючись при цьому на самоті із собою   , на це здатна тільки поезія, найбільша з мистецтв, створених людиною. Поетичне слово містить в собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. 21 березня - Всесвітній день   поезії. Саме цього дня   в рамках Клубу цікавих зустрічей міської бібліотеки проведений вечір авторської поезії   «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».   На захід   зібралися місцеві поети та   любителі поезії , щоб почитати свої нові вірші , просто поспілкуватись. Зустріч розпочалася з презентації книги   нашої землячки Ольги Пилипчук «Нескорена Україна».

День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято. Саме тоді на площі перед Кївською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української народної республіки та Західноукраїнської народної республіки. В 1919-му Україна не змогла відстояти свою незалежність. Однак,незважаючи на невдале завершення об'єднання двох республік, значення Акта надзвичайно важливе, оскільки він наочно показав безперспективність спроб роз'єднати український народ, протиставити українців один одному, змусити їх служити чужим для них інтересам. Він став етапом становлення і розвитку української державності. День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України.

В історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор. 2006 року Верховна Рада України офіційно визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Через брак достовірних демографічних даних того періоду чисельність втрат серед українців оцінюють дуже по-різному : від 1,8 до 7,5 і навіть 10 млн. Однак більшість фахівців нині сходяться на думці, що прямих жертв Голоду було 3 – 3,5 мільйони. Найбільше українців загнули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була у складі УРСР. Першим про голод в СРСР повідомив англійський журналіст Малгкольм Магерідж у грудні 1933 року. Після першої ж його статті радянська влада заборонила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни. Саме слово «Голодомор» уперше з ’ явилося у друкованих працях українс...

  28 жовтня вся Україна відзначає річницю визволення від нацистських загарбників. 7 4 роки тому останній фашист покинув землю нашої Батьківщини. Україна . ЇЇ безкрайні поля , зелені ліси і гори , блакитний Дніпро , все вразила пухлина фашистської чуми. Скільки українських хлопців і дівчат пішли на фронт, щоб захищати свою країну.

  30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек, свято загальнонародне, бо через бібліотеки на різних етапах життя проходить все населення країни. Це свято численної категорії працівників культури – бібліотекарів, за словами художника і філософа Реріха «Перших вісників Краси і Знань», тих, хто зберігає і передає нащадкам найдорожче, що накопичило людство – інтелектуальний доробок, хто професійно виконує свої обов'язки і відкриває читачам красу і силу слова, несе їм «розумне, добре, вічне» – книгу. Адже бібліотеки є єдиною надійною і незнищенною пам’яттю людського роду.

26 квітня – День пам’яті Чорнобильської катастрофи, День скорботи І роздумів.   Тривогою та болем наповнені   наші серця. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою – за майбутнє життя. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років все одно це слово  полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.  

«На любові до дітей тримається світ», -   цими словами знаменитого педагога В. Сухомлинського зустрічає нас дерев ’ яна арка при вході у двір Юрівської ЗОШ, де директором ось уже 34 роки Талах Галина Адамівна. У всьому зразу помітно хазяйську руку керівника: ідеальна чистота, зі смаком оформлені кабінети, коридори з яскравими стендами в дерев’яних охайних рамочках, дитячі малюнки, прекрасний спортзал з покриттям та душовою кабінкою. Та найбільше вражає музей історії села, який відкрився до 50 річчя школи в 2013 році і був збудований, починаючи з фундаменту, без єдиної бюджетної копійки силами вчителів, батьків та учнів.

Із приходом весни оживає природа, повертаються з далеких країв птахи, зодягаються в зелень ліси і діброви. І уже незабаром на землю зійде чудове свято Великодня, святе і чисте, як безхмарне небо, гарне, як молоде життя. Празник Христового Воскресіння має ще такі назви: Свято Пасхи, Велика Неділя Пасхи, а найбільше поширена назва цього свята – Великдень.  Д о світлого свята, потрібно подбати не лише про святкову трапезу, але і про подарунки для близьких.

Традиційно в бібліотеках України у березні проходить Всеукраїнський тиждень дитячого та юнацького читання, мета якого популяризувати найкращі надбання української та світової літератури, підвищити авторитет книги, популяризувати читання тощо. З цією метою в центральній міській бібліотеці пройшов ряд заходів. З лютого по березень кафедрою по обслуговуванню юнацтва було проведене анкетування "Насолода читанням - насолода життям", за допомогою якого було визначено найулюбленіші та найпопулярніші твори серед юнацтва. Серед них такі автори: Стефені Маєр, Люсі-Мод Монтгомері, Наталія Щерба, Марія та Сергій Дяченки, Рей Бредбері, Микола Гоголь, Шарлота Бронте, Артур Конан Дойль, серія книг «39 ключів» та інші. За результатами анкетування бібліотекарі підготували для молоді виставку-інсталяцію «Золота полиця бібліотеки». 

Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення). Встановлено 1999 року ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО, з метою заохотити поетичну творчість, поширити поезію, а також встановити діалог між культурами. Вперше відзначено у 2000 році у Парижі, а в українському календарі воно з’явилося 2004 року. Поезія – це, напевно, одне з найбільш геніальних досягнень людства. Висловлювати свої почуття у віршованій формі, відображеній у римі, своє світовідчуття, мріяти про майбутнє і згадувати минуле, одночасно звертаючись до мільйонів і залишаючись при цьому на самоті із собою, на це здатна тільки поезія, найбільша з мистецтв, створених людиною.

9 березня виповнилось 204  роки з дня народження Тараса Григоровича Шевченка - українського поета, письменника, художника, громадського та політичного діяча. Шевченко - геній багатогранний, але у вдячній пам’яті нащадків він довго жив, а може й живе, тільки як геніальний поет. Шевченко - поет заслонив собою Шевченка високоталановитого маляра, видатного рисувальника та дуже тонкого й високомайстерного гравера. Він працював і як скульптор, і, навіть, як архітектор, виступав як талановитий аматор-актор, мав доброго баритонального тенора і надзвичайно артистично співав народні українські пісні - про це мало хто й знає. Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна - близько 1200 робіт.

Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Інколи веселий, частіше – в задумі чи смутку. Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім ` я їй – Леся Українка. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла в свідомість поколінь, як символ незалежності і боротьби. Здійснений нею життєвий і творчий подвиг, прилучив Лесю Українку до когорти сильних духом. 

Від трагічних подій, які відбулися 29 січня 2018 року, нас відділяють рівно 100 років. За ці роки Україна зазнала значних змін і багатьох потрясінь значно більших, ніж те невелике протистояння юних патріотів України з більшовицькою армією.  Але ми знову й знову повертаємося у згадках до бою під Крутами. У масштабах всесвітньої історії ця битва, може, й незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Проте вона – символ нескореного духу нашої нації. Вузькою тернистою стежкою, протоптаною стопами крутян, вирушили на захист незалежності України інші, ті, кого надихав подвиг київських юнаків.

1933 рік - найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн. Тривалий час 1933 рік називали одним з найсприятливіших у радянській історії. А навесні цього року в Україні помирало 25 тисяч людей щодня, 1 тисяча щогодини, 17 – щохвилини. Всього жертвами голоду за неповними даними, стало від 7 до 10 млн. осіб, з них 3 млн. – діти. Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все - і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через 85 років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, що розігралась на благословенній землі квітучого українського краю.

                                                     ( Презентація книги «Тихоплинна Уборть»)   Одна з відомих річок Житомирщини Уборть, притока Прип’яті, бере свій початок з не пересихаючого в спеку і не замерзаючого взимку підземного джерельця, що витікає з не такого й помітного узвишшя між селами Симони та Андрієвичи Ємільчинського району. Далі глибшою і повноводнішою пливе   крізь сусідній Олевськ, за ним оповиває сумновідоме і вщент спалене фашистами село Копище, межуючи саме тут з Білоруссю. Доля кожного з нас так чи інакше пов’язана з Убортю. Хтось зріс на її берегах, хтось купався в її коричнево-червоних водах, а хтось полюбляє сидіти з вудочкою і рибалити. Будь-якої пори року мальовнича і приваблива Уборть кличе до себе всіх шанувальників рідної природи. ЇЇ вивчають, нею цікавляться про неї пишуть, оспівують в піснях та вір...

Під такою назвою 11 жовтня в Клубі цікавих зустрічей Олевської міської бібліотеки відбувся вечір народного мистецтва, на якому були представлені картини з бісеру талановитої майстрині Ніни Зайнчковської. Ніна Миколаївна працює касиром квиткової каси на залізничному вокзалі. Коли місто ще спить, вона поспішає на роботу, якій віддала 37 років свого життя. Завжди гарна, усміхнена і привітна зустрічає Ніна Миколаївна пасажирів. І люди навіть не здогадуються, що на душі у цієї жінки.

…Виходять з лісу партизани У наступ на смертельну ніч, — А полум’я горить, не в’яне, А полум’я — як вічний клич… Велика Вітчизняна… Скільки болю, страждань, розпачу, зневіри і розчарувань принесла вона на нашу багатостраждальну землю! Велику Вітчизняну війну по праву називають всенародною. Безумовним підтвердженням такого визначення є широкий розмах партизанського руху та героїзм патріотів-підпільників, які зробили свій неоціненний внесок для перемоги над фашизмом. Адже не тільки ті, хто пішов у ліси були партизанами, а й ті, хто ховав у себе в домівках ранених партизанів, і ті, хто ночами пік хліб для них, і ті, хто під страхом смерті кожного разу відносив цей хліб у ліс, і ті, хто показував дорогу до німецьких складів та місць базування…

  Страшна і жорстока війна, що забрала мільйони життів, покалічила дитинство і обпалила юність наших батьків та дідів, не має права бути затертою нинішнім буттям. Все пережите в роки  тієї найжорстокішої в історії людства війни  продовжує жити в нашій пам’яті, в долях людей: і тих, хто був на фронті чи працював в тилу, і тих, хто народилися після того, як відгриміли бої. І те минуле постає як період величезної стійкості і небувалого героїзму. А велике не може бути забутим. Наші нащадки будуть знову і знову осмислювати воістину героїчні діла народів, трагізм, який приносять війни.