Струни мого серця

(презентація книги поезій А.Іваненка «Струни мого серця»)
Куди б доля не кидала
я додому спішу
буйним цвітом подихати
у Олевську весну.
Тут пірнаю в минуле,
сьогоденням живу.
При мені все здобуле,
скарбом тим дорожу.
А.Іваненко.


Наша поліська земля – справжнє джерело натхнення для письменників, художників, багатьох інших представників творчої інтелігенції.
У районній бібліотеці в кінці липня відбулася нова зустріч і нова презентація книги Анатолія Макаровича Іваненка «Струни мого серця». На зустрічі були присутні – заступник голови районної ради Ю.В.Халімончук, В.Я.Чепік – автор передмови збірки, головний спеціаліст сектору культури Г.І.Лук’янчук, депутат районної ради В.М. Бабич, голова районної організації ветеранів війни та праці Н.Т. Ничипорчук, дружина Віра Миколаївна, онука Валентина – кандидат економічних наук, доцент Житомирського технологічного інституту, організатори та прихильники поета.

Народився Анатолій Макарович в с. Білокоровичі у 1932 році. Батько був служителем православної церкви і родину у 1935 році репресували і вислали в Харківську область. У 1937 батька заарештували а згодом розстріляли у м. Харькові. У пам’яті дитини залишилися слова мами «Вставай, синок, вже немає нашого батька…»
Початок війни, німці окупували Харківську область і сім’я Іваненків повертається додому.
На Олевщині розгортається партизанська війна. А так як сім’я постраждала від репресій, вона залишається поза підозрою окупаційних властей, сестра була залучена до підпілля, а малий Анатолій виконував обов’язки зв’язкового.
Після війни закінчив середню школу, далі служба в армії. У 1962 році закінчив сільськогосподарський інститут з відзнакою. Працював у сільському господарстві, в освіті, на виборних посадах.
На заслужений відпочинок пішов з посади заступника директора ПТУ № 10( нині Олевський професійний ліцей). Понад 10 років був головою наглядової ради ШБУ №42.
А.М.Іваненко – полковник у відставці, заступник голови Олевської районної ради ветеранів війни та праці. Нині Анатолій Макарович проводить значну патріотичну роботу серед молоді.
         Збірка поезій «Струни мого серця» надрукована у видавництві «Тріада».
«Мої роки,як сторінки,
Одна на одну щільно клались,
В них всі діла і всі думки
Життєвим досвідом писались…»

Такими рядки розпочинається передмова про автора написана В. Чепіком. Складається збірка із 5 розділів.

1 розділ «Мої роки, мої думки». В поезії даного розділу переплітаються часи воєнних лихоліть і сьогодення. Читаючи вірші «Моє покоління», «Фронтовики», «Вдовам сорокових», «Багатостраждальне Копище», «Обеліск» роздуми ніби повертають читача у воєнні роки, а поряд наше сьогодення Майдан та АТО вірш «Молитва за Україну», «Вставай Україно», «Хвилина мовчання»
2 розділ книги «Мамина казка».
У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше, що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама… До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді, коли і в самих уже посріблені скроні.
І ось 2 розділ книги  Анатолій Макарович присвятив матерям і має назву «Мамина казка».

3 розділ «Славній половині роду людського» присвячений жінкам : дружинам, коханим.

Олевська земля багата на історичні місця та заповідники. До 4 розділу книги «Струни мого серця» «А зорі над Убортю» увійшли поезії «Олень», «Бабина гора», «Кам’яне село», а також пісня «А зорі над Убортю». Кожен олевчанин знає події та місця, які оспіваних у поезії Анатолія Макаровича.
 Закінчується збірка поезій розділом «Посміхніться на здоров’я».

Вірші автора читали : Хлань Христина, Віка Гребенчук, Аліна Бреслаш, Лобода Роман, Єлфімов Дмитро, Стрелюк Катерина, Суднач Аліна, Віра Деметрюк.
Власні гуморески читав автор сам, доречі, всі свої вірші Анатолій Макарович читає напам’ять, має гарну пам’ять та голос і сам співає власні пісні.
Бібліотека тісно співпрацює з автором і бажає йому здоров’я міцного, творчого натхнення.



Лідія Сібірьова, директор ЦБС.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Конкурс читців польської поезії

Рідна мова – оберіг народу