ДОЛІ І ПАМ'ЯТЬ

Бабин Яр – один із найбільших у Києві  ярів … Саме ця місцевість вважається першим місцем тотального знищення єврейського населення «першою спробою остаточного вирішення єврейського питання». В окупованих країнах Європи були гетто, дискримінація, знущання, вбивства. Але масове знищення мирних жителів єврейської національності починається після початку війни нацистів проти СРСР.  Смерть і насильство приніс німецький «новий порядок». Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цигани, - їх знищили вже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. 28 вересня в місті з`явилися оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук`янівського цвинтаря.

Багато, хто здогадувався, що Бабин Яр – це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь. Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня по 2 жовтня 1941 року. Серед невинно закатованих були також і діти, представники української інтелігенції, зокрема : Олена та Михайло Теліги, Костянтин Гупало, Ганна та Іван Рогачі, Орест Чемеринський та ін.
Бабині Яри відбувались по всій Україні, а також і в нашому районі. 15 листопада 1941 року нацисти вбили і закатували більше 900 мирних жителів, в тому числі і дітей єврейської національності м. Олевська та с. Варварівка. На північ від села Варварівка, на правому березі річки Уборть недалеко від території силікатного заводу стоїть пам’ятник жертвам нацизму. До 75-х роковин трагедії в читальній залі відкрито перегляд літератури «Долі і пам`ять».
Книги, фотографії, твори художньої літератури спогади свідків – хвиля людського страждання поглинає і пригнічує. Гортаючи сторінки книг, відчуваєш давні людські страждання, як власні. Пам`ять про ці жахіття, обов`язково мусить залишитись для прийдешніх поколінь, тому що, коли забувають війну – повторюють її знову.       

                              Бібліотекар 1 категорії читального залу  Козловець Л. І.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сила письменницького слова

Горджусь і радію, що рідною мовою володію