Чорнобиль біллю озивається

Аварія на Чорнобильській АЕС стала найбільшою екологічною катастрофою ХХ століття. 26 квітня 2017 року виповнився 31 рік одній з найтрагічніших дат в історії людства, яка обернулася лихом не лише для народу України, але й для народів інших держав. Цей день назавжди залишиться в серцях людей днем скорботи й памяті жертв Чорнобильської катастрофи, днем біди, днем болю, трагедії і застереження.
Подібне не повинно повторитися. На заваді має стати наша пам’ять про трагічні дні і подвиг людей, які вступили у двобій з незримим підступним ворогом, рятуючи людство від іще більшої біди.

Серед тих тридцяти, хто загинув, приборкуючи ядерну стихію, - пожежники. Їх шість… Перших! Шість  молодих, дужих,  оптимістичних і відчайдушних сердець увійшли у вічність.
На Митинському кладовищі, що під Москвою, поховані герої – чорнобильці. На чорних мармурових плитах викарбувані їх імена. Навічно:
Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик
Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок
                                                 сержант Микола Васильович Ващук
                                                 сержант Микола Іванович Титенок
                                                 сержант Володимир Іванович Тищура
                                                 сержант Василь Іванович Ігнатенко.
26 квітня в читальному залі для учнів 10 класу ЗОШ №3 була проведена година памяті «Чорнобиль біллю озивається». Захід підготували працівники відділу обслуговування міської бібліотеки для дорослих за участю учнів Олевської гімназії Онищук Олени, Пістуненко Анастасії, Макарчук Каріни, Харипончук Марії, Сапожнікової Роксолани та учнів ЗОШ №3 Яроменко Анастасії, Іванько Вікторії, Ничипорчук Вікторії, Гребенчук Вікторії. З розповіддю про події тих трагічних днів на Олевщині, яка також стала зоною радіоактивного забруднення та про ліквідаторів – наших земляків учням розповів депутат районної ради, місцевий краєзнавець та дослідник Бабич Василь Миколайович.

Наш земний уклін, наша довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи здоров’ям і життям брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Це – священна память про всенародний подвиг, котрий ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках.


                                                                                                Васильчук Л. А.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Рідна мова – оберіг народу

Конкурс читців польської поезії